Випробувальний термін є законодавчо визначеним етапом працевлаштування, що дозволяє роботодавцю оцінити професійні якості працівника, а працівнику — ознайомитися з умовами роботи. Його встановлення можливе лише за згодою працівника та за умови обов’язкового зазначення у наказі про прийняття на роботу та трудовому договорі. Якщо така умова відсутня, працівник вважається прийнятим без випробування.

Відповідно до вимог ст. 27 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не передбачено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках - шести місяців за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Для робітників такий строк не може перевищувати одного місяця.

Під час випробувального терміну на працівника поширюються всі трудові права і гарантії, передбачені КЗпП України. Зокрема, це право на оплату праці, на відпустку, на оплату тимчасової непрацездатності, дотримання встановленого режиму роботи, безпечні умови праці та соціальні гарантії. Випробувальний термін не скасовує жодної з цих норм.

У разі, якщо працівник не відповідає займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі роботодавець має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Після завершення строку випробування, якщо договір не розірвано, працівник автоматично вважається таким, що пройшов випробування, і далі працює на загальних умовах.

Щоб уникнути непорозумінь і захистити себе від можливих порушень, працівнику рекомендується зберігати копію трудового договору, ознайомлюватися з посадовою інструкцією перед початком роботи, фіксувати обсяг виконаних завдань та за необхідності - документально підтверджувати відповідність займаній посаді.