Нещодавно почали порушувати питання про те, що постанова № 447/24 вже не чинна у зв’язку з ухваленням Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 № 2215-IX (далі — Закон № 2215), який набрав чинності 07.05.2022.

На підставі цього Закону багато нормативно-правових актів Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) або втратили чинність, або перестали застосовуватись на території України. 

І, враховуючи цей факт, деякі фахівці зробили висновок, що постанова № 447/24 перестала застосовуватись на території України. Але це неправильний висновок. 

Як зазначено у листі Міністерства економіки України від 26.04.2024 № 4706-05/30662-09, згідно зі статтею 135-1 Кодексу законів про працю України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та, зокрема, займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва (далі — Перелік № 447/24), затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 № 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Відповідно до вищезазначеної статті договори можна укладати тільки при зайнятті посад і виконанні робіт, які передбачено Переліком № 447/24. Якщо ж до трудових обов’язків працівників такі функції не входять, то укладення договору про повну матеріальну відповідальність буде суперечити законодавству, навіть у разі, коли посада, яку займає працівник, або робота, що він виконує, була зазначена в Переліку № 447/24.

Слід звернути увагу, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов:

1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, що він виконує, у загальному Переліку № 447/24;

2) виконання обов’язків згідно з посадою, виконання роботи за фахом має бути безпосередньо пов’язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Тому наявність лише однієї з умов (наявність посади або роботи в Переліку № 447/24) не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов’язки.

Згідно з «Загальними положеннями» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, які містяться у Випуску 1 «Професії працівників, які є спільними для всіх видів економічної діяльності», затвердженому наказом Мінпраці від 29.12.2004 № 336 (зі змінами), конкретний перелік посадових (робочих) обов’язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні Завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Тобто зміст трудової функції працівника визначається розділом «Завдання та обов’язки» посадової (робочої) інструкції.

Отже, відповідно до вищезазначеної статті договори можна укладати тільки при зайнятті посад і виконанні робіт, які передбачено Переліком № 447/24 та наявності у працівника відповідних трудових функцій.