Заяви працівників мають подаватись у паперовій формі, якщо іншого не передбачено угодою між роботодавцем і працівником.

Електронні листи, які містять прохання конкретної особи про надання відпустки із подальшим звільненням, не вважаються належним підтвердженням такого волевиявлення відповідно до норм трудового законодавства. За відсутності попередньої згоди сторін трудових правовідносин на обмін офіційними документами засобами електронного зв'язку, такі документи мають подаватись у паперовій формі з оригінальним підписом автора документу, оскільки направлення заяви засобами електронного зв'язку не дає можливості іншій стороні встановити справжнє волевиявлення заявника. А норми Закону України «Про звернення громадян», які визначають вимоги до звернень, не регулюють порядку надання відпустки та припинення трудових відносин.

Відповідних висновок дійшов ВС/КЦС в постанові від 03.12.2018 р. у справі № 686/21222/16-ц.

Таким чином, суд поставив крапку у спорі між колишнім працівником та його роботодавцем з приводу звільнення за прогул.

Обставини справи свідчать, що перебуваючи у відпустці за кордоном позивач розпочав пошуки роботи і вирішив розірвати трудові відносини із роботодавцем з власної ініціативи, у зв'язку з чим направив електронну копію заяви за допомогою мережі Інтернет про надання йому невикористаної частини відпустки у зв'язку із шкідливими та важкими умовами з подальшим звільненням із займаної посади.

Працівник вважав, що його переїзд на роботу за кордон є поважною причиною для розірвання трудового договору з ініціативи працівника в указаний ним строк в розумінні ч. 1 ст. 38 КЗпП. До того ж був переконаний, що трудовим законодавством України не врегульовано чіткого порядку листування між працівником та роботодавцем, а тому він керувався нормами законодавства про звернення громадян.

Проте, як встановлено судами, працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин, що підтверджено актами про відсутність на робочому місці, тому дії роботодавця щодо звільнення роботи у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП є правомірними.

Невихід на роботу в зв'язку з самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.