Питання щодо оплати праці на підприємстві мають бути врегульовані в колективному договорі.

Наявність відповідних положень у колдоговорі щодо обов’язкових виплат на користь працівників дає змогу роботодавцю доводити правомірність їх зарахування до складу витрат, навіть якщо такі виплати не передбачено законодавством.

Однак, колдоговір укладають не на всіх підприємствах. У такому випадку це слід врегулювати в окремому локальному документі — Положенні про оплату праці.

Затверджувати Положення про оплату праці з огляду на ч. 2 ст. 97 КЗпП потрібно з дотриманням обов’язкової вимоги — цей документ роботодавець має погодити з профспілкою, яка представляє більшість працівників, а в разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Тобто роботодавець може розробити проект Положення про оплату праці й подати його на розгляд профспілки (представника трудового колективу). 

Після відповідного погодження цього документа роботодавець видає наказ про його затвердження.

У Положенні про оплату праці погоджують, зокрема, такі питання:

• форму оплати праці: погодинна (погодинна, посадовий оклад) або відрядна;
• структуру фонду оплати праці;
• умови й розміри надбавок і доплат працівникам, матеріальної допомоги, премій та разових винагород, якщо ці питання не визначено в іншому локальному документі підприємства;
• строки й періодичність нарахування та виплати заробітної плати.