Сумісник має право отримувати таку матеріальну допомогу, а якщо він внутрішній сумісник — то й за обома посадами. Однак керівник установи може обмежити суму такої допомоги, оскільки виплата не є обов’язковою й здійснюється в межах наявних коштів. Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України № 278/13/84-10 від 16.03.2010:

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом.

При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, організація), так і той же власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу. У останньому випадку трудові договори юридично не пов'язані між собою.

Працівникові, який працює за сумісництвом, оплата праці визначається за фактично відпрацьований час виходячи з передбачених умовами оплати праці складових (посадовий оклад, надбавки та доплати до нього тощо). Надання матеріальної допомоги сумісникам здійснюється на загальних підставах, якщо інше не передбачено окремими нормативними актами.